Країна Ізраїлю(Ерец-ИсраЕль) упродовж багатьох віків усвідомлювалася як історична батьківщина єврейського народу. У Танахе(Біблії) неодноразово підкреслюється її зв'язок з народом Ізраїлю. У певний час Ерец-ИсраЕль була частиною більшої географічної одиниці.
Шумери в 1-ій половині 3-го тисячоліття до н. Е. бачили в Ерец-ИсраЕль частину "Західної Країни".
Акади в середині 3-го тисячоліття до н. Е. називали Ерец-ИсраЕль — "Країна Емори".
У 2-м тисячолітті до н. Е. назва "Країна Емори" поширювалася на Ерец-ИсраЕль і Сирію. Слово "Емори" вживалося в Танахе(Біблії) як назву одного з кнаанейских племен, а іноді і в ширшому сенсі.
Древнє найменування країни — Ханаан — фігурує в 2-м тисячолітті до н. Е. у староєгипетських джерелах.
З кінця 14-го до 12-го століття до н. Е. було поширено назву "Країна Канаан". Назва "Канаан" вживалася в Танахе(Біблії) як позначення західного берега Иордана, а в широкому сенсі — також і західній частині Сирії. Ця назва мала на увазі переважно низинні частини — прибережну долину і західну сторону долини Іордану.
Після того, як сини Ізраїлю, що вийшли з Єгипту, вступили у володіння землею, назва "Канаан" стала історичною назвою.
Вузька смужка на північно-східному березі Середземного моря, південною межею якої вважалися місто Акко і гора Кармель, називалася "Фінікією". Назва ця уперше зустрічається в "Одіссеї" Гомера(гімн 14-й) і має грецьке походження. Проте самі фінікійці називали себе "кананеями", хоча в Танахе їх гущавині іменують "сидонцами".
В дні Єгипетського Середнього царства і на початку Нового царства(до 19-ої династії) Ерец-ИсраЕль, частина Сирії і Ліван були об'єднані назвою "Ратену".
У аккадских джерелах 23 − 16 віків до н. Е. застосовується назва "Амурру"(країна аморреев).
В дні Нового царства Ерец-ИсраЕль і Південна Сирія носили назву "Харру" або "Хурру"(країна хурритов). Ці назви фігурують в ассиро-вавилонских текстах середини 2-го тисячоліття до н. Е.
Древня широко поширене назва "ЕрЕц hа- иврим"(земля євреїв) вживалася як в Танахе(Біблії), так і в пізніші часи.
Назва "Ерец бней-ИсраЕль"(земля синів Ізраїлю) також зустрічається в Танахе.
Під цими назвами вже мається на увазі Земля обітована.
У кінці періоду Другого Храму в єврейській традиції, літературі і в побуті за Ізраїлем остаточно закріпилося ім'я "Ерец-ИсраЕль"(країна Ізраїлю). Ця назва уперше зустрічається в Танахе(Біблії) в оповіданні про війни царя Саула(близько 1030 р. до н. Е.).
Назва "ЕрЕц-ИсраЕль" визначає область проживання ізраїльтян, але не країну як географічне ціле з її природними межами. "Ерец-ИсраЕль", згідно Танаху(Біблії) — це царство 10-ти колін Ізраїлевих.
З розколом Об'єднаного Ізраїльського царства після смерті Соломона(928 р. до н.е.) території Північного царства(Ізраїльського) стали іменувати "ИсраЕль", а Південного — "ЙЕhуда".
Після падіння Ізраїльського царства(722 р. до н.е.) назва "Йеhуда" поступово прищепилася як найменування усієї території країни.
Після остаточного розділу царства назва "ИсраЕль" означає область царства Ефраима, а область царства будинку Давидова називається "ЕрЕц ЙЕhуда".
Після вигнання Ізраїлю залишки 10-ти колін наблизилися до ЙЕhуде, і слово "йЕhуди" стало синонімом слів "БЕн ИсраЕль" і "иври".
Після вавілонського вигнання назва "ЙЕhуда" означає область автономного єврейського поселення, а згодом — царство Хашмонаим і Гордуса. Цей назва зберігається і при римському володарюванні, аж до пригнічення повстання Бан-Кохби(135 р.), коли римський імператор Адріан в адміністративному порядку перейменував Іудеєві в Палестину.
Назва "Палестина" виникла як прикметник від слова "Плештет": існувала назва "Сирія Ге-Палестині"(Сирія Плештинская). Згодом назва була скорочена(ім'я "Сирія" було опущене), і ім'я прикметник перетворився на іменник.
Назва "Сирія Палестинська"(похідне від "Филистеи" — заселеній філістимлянами частині узбережжя) була прийнята у елліністичному світі і зустрічається вже в 5 столітті до н.е. в творах Геродота.
Ця назва означала то біблейський Кнаан, то римську провінцію біля Фінікії і Аравії.
У 356 м. Палестина була розділена на дві провінції, а з 425 р. цим ім'ям називається кожна з трьох областей, на які була розділена країна: Палестина Прима(ЙЕhуда і Шомрон), Палестина Секунда(велика частина Галилеи і Голан), Палестина Терція(Моав і Едом до Ейлатского затоки).
Після арабського завоювання Палестина Терция не існувала більше в якості населеної землі. Палестина Прима перетворилася на "Джунд(військовий округ) Паластин" із столицею в Рамле, а Палестина Секунда — в "Джунд Урдун"(Іордан).
Після падіння імперії хрестоносців назва "Палестина" перестала бути офіційною, але християни продовжували користуватися ним для позначення Ерец-ИсраЕль на обох берегах Иордана.
З арабським завоюванням в 638 р. Ерец-ИсраЕль є однією з провінцій халіфату під назвою "Фаластин"(арабська форма назви "Палестина").
В середні віки Ізраїль почали називати "ЕрЕц ha- КодЕш"(Свята земля).
У 1922 р. англійці звузили значення назви "Палестина", яка відтепер поширювалася тільки на західний берег Иордана.
Арабська держава на східному березі Иордана дістала назву "Трансиордания".
З 1949 р. східний берег і арабська частина західної території Ерец-ИсраЕль дістали назву "Йорданське королівство".
Єврейська частина західної території ЕрЕц-ИсраЕль дістала назву "МЕдинат ИсраЕль"(Держава Ізраїль).
Євреї виражали любов і прихильність до Ерец-ИсраЕль також і іншими іменами: Свята Країна, Свята Земля, Доля Господа, Країна бажана, Обітована Земля.
